Киевский семейный женский форум мам родителей

Доброго дня усім!
Не знаю до кого звернутися із таким запитанням. Моєму малюку вже 2 р. і 10 міс. Ми в родині розмовляємо українською (хоча моє запитання, мабуть, є важливим і для російськомовних сімей). За фахом я філолог укр. мови, проте не знаю, як краще вчити свою дитину називати статтєві органи. Оскільки він хлопчик, то першим постало питання, як називати його ст. орган. "Член" мені видалось надто грубим, "пісюн" - нелітературним і теж грубуватим. Поки зупинились на лат. назві - "пеніс". Але я вже відчуваю по його запитаннях, що ось-ось доведеться пояснювати, як же "пісяють дівчата і жінки, вдже в них немає пеніса?" Чоловік говорить, що слово "піхва" вводити до словника сина зарано, пропонує сказати при такій ситуаціі, що у жіночої статі немає пеніса, є дірочка, щоб пісяти,, але мені здається, що це якось неправильно з психологічної т.зору і не дуже чесно по відношенню до доитини,адже він пізніше взає, що "щось таки у жінок є". Хто як вихоить з таких складних розмов? До речі, в укр. мові є слово "прутень" на позначення того ж таки чоловічого статтєвого органа, але, думаю, що якщо мій син так буде казати, то ніхто його не буде розуміти і він може потрапити у незруне становище.
Дякую за всі відповіді! Особливо цікаво було б дізнатися думку психологів

Половое воспитание не стоит сводить лишь к лексически грамотно подобранным определениям морфологических отличий между мальчиками и девочками
Учитывая возраст Вашего ребенка, не обязательно акцентировать у ребенка внимание на половых органах вообще. Подойдет любое слово, которое не будет резать Вам слух. Это будет слово для «домашнего обихода», и совсем не обязательно, чтобы оно абсолютно соответствовало тому, как говорят окружающие. Как я понимаю, у ребенка не наблюдается сверхмерная озабоченность в изучении своих органов или навязчивая мастурбация, поэтому можно не создавая напряжение ни у себя, ни у ребенка относиться к факту физиологии спокойно и разумно, прививая нормальное здоровое отношение к своему телу.

Дякую Вам за відповідь. Можливо, у мене "проф. хвороба" (нагадаю, що за фахом я філолог), але в нашій сім'ї ми дитині відповідаємо на всі запитання щиро і словами, які використовують освідчені дорослі люди. Звичайно, це стосується не тільки розгядуваної тут теми.
Так, син вживає слова "чоловік" (а не "дядя"), "жінка" (не "тьотя"), "дівчинка" і "хлопчик"(а не "ляля"), їсти (а не "ням-ням"), "авто", "машина" і т.п.(а не "бібіка") з самого початку свого мовлення (просто спочатку він, звичайно, вимовляв їх із фонетичними помилками).
Виходячи з цього, на мою думку, вводити "домашні" назви статтєвих органів, паралельно використовуючи "недомашні" слова "шлунок", "нирки", "легені", "фаланги пальців" і т.п. якось нечесно по відношенню до дитини. А коли він підросте, то, думаю, буде, як мінімум, здивований, чому ми з ним так повелися, а можливо буде вважати дану тему якоюсь забороненою, "поганою" з усіма можливими наслідками.